Спеціальне командо IIa, передовий загін Ялта, встановило, що в лісисто-скельному масиві на північний схід від Ялти, у так званому Красному камені, перебувала банда приблизно зі 100 партизанів. Вони робили небезпечною дорогу, що проходила через Яйлинський хребет. Машини Вермахту неодноразово вступали з ними у контакт. 14.11.1941 командо, у зв’язку з іншим завданням однієї частини Вермахту, здійснило розвідувальний похід у гори й при цьому захопило загін із 20 червоноармійців. Розвідка показала, що в густому лісі та скельних хащах боротьба з партизанами без точного знання їхніх схованок була неможлива. Вдалося знайти двох осіб, які надали точні дані про розташування схованок, кількість і озброєння партизанів. Крім того, у селі на північний схід від Ялти були виявлені зв’язкові партизанів. За останніми розвідувальними даними, банда мала складатися приблизно з 35 осіб і мешкати у трьох скельних укриттях. До цього належав і склад продуктів.
Хоча приблизно через годину було натраплено на розвідника партизанів, вдалося захопити перші два гнізда зненацька. При цьому було взято 4 полонених. Частина втекла після короткої перестрілки вниз по схилу гори. Після тривалої погоні вдалося затримати ще одного партизана, який згодом виявився керівником відділення. Схованки являли собою кам’яні хатини, збудовані у скелях, які були так майстерно замасковані, що їх майже неможливо було розгледіти навіть з відстані 20 метрів.
У подальшому перебігу акції було також виявлено склад продуктів, схований у скельній печері, вхід до якої був повністю замаскований приблизно півметровим шаром каміння та землі. Близько 15-ї години частина командо просунулася до останньої повідомленої хатини партизанів ліворуч від дороги. Вона мала бути зайнята 11 особами. Тут відбулося запекле бойове зіткнення, під час якого загинув обершарфюрер СС Біттер. Його було вражено з близької відстані — приблизно 5 метрів — чергою з майстерно замаскованого кулемета. Оскільки румуни відступили, решта командо змушена була спочатку припинити бій і викликати підкріплення. Із настанням темряви чотири бійці командо та п’ять вояків Ваффен-СС здійснили новий наступ на скельне гніздо. При цьому вдалося розсіяти банду й забрати тіло обершарфюрера СС Біттера.
У загальному результаті було взято три скельні хатини партизанів і знищено їх за допомогою гранатних зарядів. Ще п’ять легких хатин також було підірвано. Із загалом семи полонених шістьох було розстріляно на місці. Через настання темряви кількість убитих партизанів не вдалося встановити. Було захоплено або зроблено непридатними: один кулемет, один пістолет-кулемет, 18 гвинтівок, приблизно 2 500 набоїв до гвинтівок і дві дюжини ручних гранат; крім того — інше спорядження партизанів: теплий одяг, перев’язувальні пакети тощо. Захоплений склад продуктів мав обсяг 8–10 вантажівок. Частину вже було доставлено командо.
У ході одночасної операції в селі над Ялтою були заарештовані посередники партизанів. Попередня оцінка підприємства показала, що йшлося про відділення 14-го батальйону знищення чисельністю близько 50 осіб. Серед розстріляних був командир відділення Андрєєв, який у цивільному житті був директором великого санаторію в Ялті та провідним членом партії. Його документи були серед захоплених матеріалів.
У районі Красного каменя загроза з боку партизанів після розгрому їхньої банди, розстрілу їхнього керівника та захоплення їхньої зброї й продуктів, дуже ймовірно, була ліквідована.
У ході боротьби з партизанами в околицях Бахчисарая 18.11.1941 року за пропозицією та за підтримки спеціального командо IIa з боку Вермахту було затримано близько 100 заручників, щоб у разі подальших бойових дій партизанів та їхньої підтримки з боку населення можна було застосувати дієві репресії проти мешканців населеного пункту. Підґрунтям для цього заходу частково слугував список підозрілих елементів у місті, складений спеціальним командо на основі розвідувальної діяльності.
Негайно розпочаті слідчі та допитні заходи показали, що серед затриманих перебувала значна кількість осіб із серйозними звинуваченнями. Серед них були співробітники НКВС, агенти НКВС, один комуніст, який брав участь у знищенні запасів зерна, один партизан, що неодноразово брав участь у боях проти частин німецького Вермахту, провідні члени партії та інші.
Із найбільш обтяжених осіб десятьох уже було розстріляно за вироком польового суду.
Розширення мережі VM (спостережної мережі) в навколишніх населених пунктах просувається добре й постійно дає окремі повідомлення про присутність і поведінку партизанів. Для посилення розвідувальної та наглядової роботи у взаємодії з польовою жандармерією проводяться перевірки на східних в’їздах.
Окрім уже повідомленого захоплення групи з десяти партизанів та одного складу зброї в районі Євпаторії, у ході подальших розслідувань було заарештовано співробітника НКВС, який виступав як керівник партизанів та завідувач їхнього складу зброї в Є. На підставі результатів допиту вдалося викрити ще один склад зброї, що складався з:
160 гвинтівок різного походження,
63 ящиків із набоями,
10 стрічок кулеметних набоїв,
2 пістолетів-кулеметів,
1 ручного кулемета,
80 ручних гранат,
56 ящиків із набоями для мінометів.
Під час обшуків були вилучені фотознімки керівників євпаторійського батальйону знищення, а також список із прізвищами членів цього батальйону. У зв’язку з проведеними допитами було заарештовано посередника партизанської групи, якого залишили в Є. із особливим завданням. Це був єврей, який видавав себе за фольксдойча й намагався проникнути до новоствореного загону самооборони, ймовірно, щоб виконувати шпигунські функції.
Після створення єврейської ради та реєстрації євреїв, кількість яких становила 750 осіб, 21.11.1941 було проведено їхню концентрацію. У зв’язку з цією акцією необхідно перевірити 6 населених пунктів і кілька колгоспів у районі Євпаторії, де ще залишаються єврейські родини.
Реєстрацію етнічних німців завершено. В Євпаторії нараховується 74 сім’ї з німецьким корінням, але лише близько 20 осіб є чисто німецького походження.
У Євпаторії було призначено бургомістра та міську раду, які працюють за вказівками спеціального командо та місцевої комендатури.
Як самооборону було створено загін із 45 осіб. Озброєння складається з 5 гвинтівок та однієї малокаліберної пістолета, решта — поліцейські кийки. Завдання самооборони — підтримувати спокій і порядок на вулицях; зовнішні пости розташовані лише біля зерносховища.
Економічні підприємства, які були забезпечені спеціальним командо IIa:
1) Зерносховище, що містило приблизно 30–35 (тис?) тонн пшениці. Сховище було підпалене відступаючими росіянами; для гасіння пожежі було залучено 300 євреїв, які врятували 6000–7000 тонн придатного зерна.
2) Міська пекарня, яку запустили в роботу для забезпечення Вермахту та населення хлібом.
3) Риболовецька артіль, яка під керівництвом старшини готувалася відновити вилов риби.
4) Електростанція, яка наразі забезпечує німецькі установи достатньою кількістю електроенергії.
Крім того, наявні й можуть бути знову введені в експлуатацію: велика млинниця з добовою продуктивністю 150 тонн борошна, миловарня, олійниця, ще одна велика млинниця та прядильня, будівлі яких хоч і пошкоджені, але машини залишилися й після незначних ремонтів можуть бути приведені до робочого стану.
Для потреб айнзацгрупи D було реквізовано велику авторемонтну майстерню та зобов’язано кількох механіків до служби.